FFA — кожен сам за себе: історія режиму, походження назви та цікаві факти
У світі стратегій і мережевих ігор є режим, який майже гарантовано перетворює звичайний матч на хаос, дипломатію та боротьбу за виживання. Це FFA — Free For All, тобто «кожен сам за себе» або «всі проти всіх».
Що таке FFA?
У класичному FFA кожен учасник грає як окрема сторона. У матчі можуть брати участь троє, четверо, шестеро або навіть більше гравців, але командного поділу між ними немає.
У командній грі ситуація зрозуміла: наприклад, формат три на три означає дві команди, де партнери допомагають один одному. У FFA все інакше. Кожен будує власну базу, розвиває власну економіку та сам вирішує, коли захищатися, а коли атакувати.
Саме тому FFA часто сприймається не просто як «ще один режим», а як зовсім інший тип гри. На полі бою потрібно стежити не лише за своїм безпосереднім суперником, а за всіма учасниками матчу.
Звідки взялася назва Free For All?
Найцікавіше те, що вислів free-for-all виник задовго до комп'ютерних ігор.
В англійській мові цей вислів зафіксований ще в 1868 році. Спочатку він використовувався, зокрема, у контексті відкритих кінних перегонів. Пізніше слово почали застосовувати для опису загальної бійки, хаотичного змагання або ситуації, у якій усі учасники протистоять один одному.
Отже, твердження, що назва FFA була вигадана спеціально для відеоігор, було б неправильним. Ігрова індустрія запозичила вже існуючий англійський вислів для позначення ситуації, у якій усі учасники можуть змагатися один проти одного.
Чи існує конкретний рік, коли придумали абревіатуру FFA?
Ось тут відповідь цікавіша: точної дати появи саме абревіатури FFA у відеоіграх немає.
Не існує загальновизнаного документа, який дозволив би сказати: «саме цього дня хтось придумав FFA». Скорочення поступово закріпилося в ігровому жаргоні як абревіатура від Free For All.
Але сам повний вислів використовувався в контексті відеоігор уже дуже давно. І тут ми підходимо до одного з найцікавіших фактів в історії геймінгу.
1972 рік: один із найперших FFA-турнірів в історії
19 жовтня 1972 року у Стенфордській лабораторії штучного інтелекту відбулися Intergalactic Spacewar Olympics — змагання з гри Spacewar!.
Цей захід вважають одним із перших організованих турнірів в історії відеоігор. І найцікавіше для нашої теми те, що серед дисциплін була прямо названа Five-Player Free-For-All — вільна сутичка п'ятьох гравців.
Тобто термін Free-For-All використовувався в контексті організованих змагань із відеоігор уже в 1972 році.
Переможцем п'ятигравцевої дисципліни став Bruce Baumgart. Окрім FFA, на цьому заході проводилися й інші формати змагань.
Від Spacewar! до сучасного FFA
У сімдесятих і вісімдесятих роках відеоігри поступово переходили від локальних одиночних розваг до змагальних і багатокористувацьких форматів.
З розвитком локальних мереж та інтернету почали активно поширюватися ігри, де гравці могли битися один проти одного. Для таких матчів потрібні були короткі та зрозумілі назви режимів, тому скорочення на кшталт FFA стали дуже зручними.
Особливо помітним цей формат став у дев'яностих роках, коли мережеві шутери зробили битви між живими гравцями масовим явищем.
Doom і популяризація Deathmatch
Doom, випущена у 1993 році, відіграла величезну роль у популяризації мережевих битв між гравцями.
У її режимі Deathmatch гравці воювали один проти одного, отримуючи фраги за знищення суперників. Сам термін Deathmatch став одним із найвідоміших понять у мережевому геймінгу.
Однак тут важливо розуміти різницю: FFA і Deathmatch не є абсолютно тотожними поняттями. Deathmatch — це назва типу змагання, тоді як FFA підкреслює саме відсутність командного поділу. У багатьох іграх ці поняття використовуються для дуже схожих режимів.
Quake і нова ера мережевих битв
У 1996 році вийшла Quake, яка ще сильніше закріпила культуру мережевого Deathmatch.
Гравці могли змагатися між собою на картах, де головною метою було знищувати суперників та набирати фраги. Водночас у грі існували й командні варіанти.
У результаті поступово закріпилася знайома сучасним гравцям схема: Deathmatch як загальний тип бою, а FFA — як варіант, де немає поділу на команди.
А що з Generals Zero Hour?
До виходу Command & Conquer: Generals – Zero Hour у 2003 році формат FFA вже давно був частиною ігрової культури.
У Zero Hour мережеві матчі підтримують від трьох до восьми гравців, а серед багатокористувацьких сценаріїв присутній і формат Free For All.
Тому матч на шістьох у Zero Hour — лише один із можливих варіантів. За відповідних умов можна грати FFA і більшою кількістю учасників.
Чому FFA у стратегіях настільки непередбачуваний?
У звичайному командному матчі ви приблизно знаєте, хто на вашому боці. У FFA кожен гравець є окремою силою.
І тут з'являється одна з головних особливостей режиму: найсильніший гравець не завжди може спокійно розвиватися.
Уявімо, що один генерал захопив багато ресурсів, створив потужну армію та почав швидко знищувати сусідів. Інші учасники чудово бачать цю ситуацію. Якщо лідер стане занадто небезпечним, він може перетворитися на головну ціль для решти.
У результаті в FFA іноді вигідніше не поспішати. Поки двоє сильних гравців витрачають армії один на одного, третій може спокійно розвивати економіку.
Саме тому FFA часто породжує абсолютно несподівані фінали.
Парадокс FFA: слабкість іноді стає перевагою
Гравець, який втратив частину бази або армії, може виглядати приреченим. Але якщо суперники зайняті міжусобною війною, він отримує час для відновлення.
У стратегічній грі це створює дуже цікавий парадокс: гравець, який зараз здається найслабшим, іноді може пережити всіх інших.
Саме тому в FFA недостатньо просто рахувати кількість танків або знищених будівель. Потрібно розуміти, хто воює з ким, хто витрачає ресурси, хто накопичує армію і хто поки що залишається непомітним.
Інформація в FFA може бути не менш важливою за армію
У командній грі партнер може повідомити вам, що відбувається на іншій ділянці карти. У FFA такого партнера немає.
Тому розвідка стає особливо важливою. Потрібно знати, де знаходяться суперники, хто розвивається, хто втрачає економіку і де може з'явитися наступна загроза.
Іноді один вчасно помічений рух армії може змінити рішення гравця сильніше, ніж додатковий танк у його виробничій черзі.
FFA — це не завжди «останній живий»
Сам термін FFA визначає спосіб організації матчу, а не конкретне правило перемоги.
У різних іграх Free For All може мати різні умови перемоги: останній гравець, що залишився на карті, найбільша кількість очок, найбільша кількість фрагів або інші встановлені правила.
Тому правильніше говорити так: FFA означає відсутність командного поділу, а конкретна умова перемоги залежить від гри.
Цікаві факти про FFA
- Free-for-all старший за відеоігри. Сам англійський вислів зафіксований ще в XIX столітті.
- У 1972 році вже існувала дисципліна Five-Player Free-For-All на турнірі з Spacewar!.
- FFA — це не обов'язково шість гравців. У Zero Hour підтримується до восьми учасників.
- FFA і Deathmatch близькі, але не тотожні. У різних іграх ці назви можуть описувати дуже схожі режими.
- Сильний гравець може стати головною ціллю. Чим більше він контролює карту, тим більше уваги привертає.
- Слабкий гравець іноді отримує найбільше часу. Поки сильні суперники воюють між собою, він може відновитися.
- FFA існує в багатьох жанрах. Цей формат використовують у шутерах, стратегіях, файтингах та інших багатокористувацьких іграх.
Чому FFA люблять саме за непередбачуваність?
У командному матчі часто можна побачити класичне протистояння двох сторін. У FFA сценарій може змінитися буквально за кілька хвилин.
Один гравець атакує другого. Третій використовує цю можливість і б'є по першому. Четвертий накопичує ресурси. П'ятий раптово втрачає базу. Шостий до цього моменту майже не втручався в конфлікт, а потім виходить на поле з великою армією.
У результаті навіть матч, який здавався вирішеним, може перевернутися.
І саме в цьому полягає головна особливість Free For All: до самого кінця важко передбачити, хто стане останнім гравцем на карті.
FFA у Generals Zero Hour — особливий випадок
Для стратегій формат FFA особливо цікавий, тому що тут до стрілянини додаються економіка, контроль ресурсів, розвиток бази, розвідка та розташування військ.
У Generals Zero Hour це створює величезну кількість можливих сценаріїв. Один гравець може зробити ставку на швидку атаку, інший — на економічний розвиток, третій — на оборону. А четвертий може просто чекати, поки його суперники ослабнуть.
Через це FFA в Zero Hour може нагадувати не одну велику битву, а кілька конфліктів, які постійно змінюють баланс сил.
Висновок
FFA — це не просто коротке англійське скорочення з ігрового чату. За ним стоїть історія, яка почалася задовго до появи сучасних онлайн-ігор.
Вислів Free For All існував у англійській мові ще в XIX столітті, а вже в 1972 році він використовувався для позначення п'ятигравцевої дисципліни на одному з найперших організованих турнірів у відеоіграх.
У дев'яностих формат «усі проти всіх» став невід'ємною частиною мережевого геймінгу, а згодом закріпився і в стратегічних іграх.
У Generals Zero Hour цей принцип особливо добре розкривається завдяки економіці, території, розвідці та величезній кількості можливих тактичних ситуацій.
FFA — це кілька армій, одна карта, жодної гарантованої безпеки та безліч способів змінити хід битви.
Кожен сам за себе. І саме тому FFA майже ніколи не буває нудним.